Login


Трибуна Праці
Сайт суспільно-політичної газети Іванківського району Київської області

    

Іванківщина в фото     Скопич

A+ R A-

Районна газета в Іванківському районі Київської області була створена 20 січня 1932 року. Називалася вона «Червоний промінь». Першим редактором її був Свистуненко (ініціалів тоді не ставили). Грамотність керівника і працівників редакції була відповідна рівню освіченості населення й цілком задовольняла, очевидно,  основну масу читачів. Це тепер ми можемо з приводу цього іронічно посміхатися, але перед журналістами 30-40-х років минулого століття головним завданням було виступати практичними помічниками партійних і державних органів у будівництві соціалізму, нового суспільства. Тобто, газети мали бути не лише колективними пропагандистами і колективними агітаторами, а й колективними організаторами. І вони по  мірі своїх можливостей виконували це завдання…

У період німецько-фашистської окупації Іванківського району (1941-1943 р.р) «Червоний промінь» не видавався. Натомість «нова влада» – гітлерівська – організувала і випускала свою газету – «Іванківські вісті», в якій доносила до населення району потрібну інформацію.

«Червоний промінь» виходив після звільнення району від загарбників з початку 1944-го по 1962 рік.

Деякий період (півроку) вона взагалі… не існувала. Річ у тім, що в 1962 році в Україні відбувалися пошуки більш ефективних моделей управління народним господарством. І в зв’язку зі створенням виробничих колгоспно-радгоспних територіальних (міжрайонних) управлінь стали об’єднувати й друковані видання. В результаті з колективів іванківської, поліської та чорнобильської райгазет було утворено зональну обласну газету «Прапор перемоги», яка видавалася в смт. Поліське (центр сусіднього однойменного і досі району). Довелось багатьом іванківським журналістам на чолі з їх редактором – фронтовиком П.Я. Дерикотом – їздити на роботу за 50 кілометрів, розширювати діапазон свого впливу.

Та невдовзі схаменулися «нагорі»: бажаної ефективності нововведення не давало, навпаки…  Отож у березні 1963 року в республіці повернулися до попередньої моделі адміністративно-господарської діяльності. В Іванківському районі знову з’явилася своя газета, але вже іншою назвою – «Трибуна праці».

А за п’ять років перед цим – у 1958-му – в результаті укрупнення районів до Іванківського приєднали більшу частину Розважівського, де виходила своя райгазета – «Прапор колгоспника». Отож деякі її журналісти тоді перейшли в редакцію іванківського «Червоного променя».

Залишили в історії нинішньої Іванківщини, її газети свій слід редактори П.З. Чорногородський, М.І. Давиденко, М.К. Шемчук, О.С. Костенко, Віра Васильчук, П.Я. Дерикіт. Останній очолював редакцію «Трибуни праці» понад 26 років. А також журналісти Р.Ф. Фещенко, М.К. Осадчий (фотокореспондент , відповідальний секретар), В.М. Верес, Г.В. Кизя, Н.В. Григорович, К.Д. Воловик та багато інших.

З 1985 року і по даний час колектив редакції очолює заслужений журналіст України Павло Якович Смовж.

Нинішній творчий склад редакції продовжує кращі традиції своїх попередників. «Трибуна праці» постійно займає призові місця в різних обласних оглядах-конкурсах, зокрема з пропаганди правових знань серед населення. Ініціативними, творчими особистостями зарекомендували себе перед читачами газети журналісти Ольга Розуменко, Тетяна Рябокляч, Людмила Шункова.

Колектив редакції «Трибуна праці» значну й постійну увагу надає історичному минулому свого Поліського краю, його славним людям. Публікації такої тематики завжди цікавлять читачів, викликають іноді активне обговорення, широкий суспільний резонанс. П.Я. Смовж підготував і видав уже чотири книги розвідок про минуле і нарисів про сучасне свого регіону, зокрема Іванківського та Поліського районів. Г.В. Кизя та Т.С. Рябокляч стали авторами збірника нарисів про трудівниць району «Доки жінка буде на землі…»  Н.В. Григорович – автор книги про земляків-євреїв «Родом зі штетлу».

Трудовий колектив «Трибуни праці» у 2002 році нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.

Тираж газети по насиченості на кількість населення – один з кращих на Київщині: один примірник газети припадає на 12 жителів району. І це означає, що місцеве видання читає практично майже кожна доросла людина.

Дбаючи про популяризацію творчості земляків, у приміщенні редакції в останні роки постійно експонуються виставки полотен місцевих самодіяльних художників – В.П. Скопича, А.Д. Ігнатюк, С.Г. Савченка, юних обдарувань – випускників та учнів районної школи мистецтв імені нашої всесвітньовідомої землячки народної художниці України М.О. Примаченко.

Про все хороше, що відзначає наш невеличкий, дійсно творчий колектив на протязі багатьох років, коротко не скажеш. Та й чи потрібно все згадувати? Адже сучасний газетний читач – людина прагматична, яку цікавить більше сьогодення і майбутнє, її власне місце в нинішніх суспільних процесах. І це покладає на журналістів ще більшу відповідальність за свою інформаційно-аналітичну і репортерську діяльність, за правдивість та якість свого слова, в першу чергу – друкованого. Розуміючи це, іванківські журналісти прагнуть завжди відповідати найвищим критеріям, за якими оцінюється внесок кожного громадянина в розбудову своєї країни.